Ікона Пресвятої Богородиці копія

Ікона Божої Матері Розчулення Новгородська

Історію ікони можна простежити за описами Успенського собору лише з XVIII ст.
До цього часу вона втрачається в численних іконах Розчулення та поясних Богородиць. Без вказівки іконографічного типу в описі 1701 згадується в кіоті біля північного стовпа з північного боку «образ пресвятої Богородиці поясної» у срібному окладі.
Опис 1771-1773 років повторює цей запис, додаючи до нього перерахування дорогоцінного каміння у вінцях Богородиці та Ісуса.
Про те, що ця ікона є образом Богородиці Розчулення XII століття, свідчить її схематичне зображення, опубліковане в 1911 Н. П. Лихачовим з гравюри XVIII століття.
Опис 1815-1818 років показує, що ікона знаходилася на тому ж місці - біля північно-східного стовпа з північного боку, але має вже інший більш простий оклад.
В описах 1841—1843 та 1853—1854 років ікона називається вже «Афонською», а приписка середини XIX століття до першої із зазначених описів повідомляє про переміщення ікони в іконостас біля південної стіни собору.
Назва «Афонська» пов'язується з новоявленою святинею — Акафістною Хіландарською іконою Божої Матері. При поновленні ікони та виготовленні для неї нового срібного окладу у 1875 році на полі окладу було прокарбовано напис — «Акафістна Пресвяті Богородиці, що знаходиться в хілендарському монастирі Сави Сербського».
При цьому іконографія московської ікони відрізняється від афонської.
Від масивного срібного окладу 1875 ікона була розкрита в 1961 році. Тоді ж було знято потемнілу оліфу, під якою спочатку було виявлено живопис кінця XVII — початку XVIII століть (можливо, цей запис належить царському ізографу Кирилу Уланову, який у цей період займався поновленням ряду стародавніх ікон Успенського собору). При подальшому розкритті ікони виявили живопис XII—XIII століть.